Лінгвістичні особливості промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія» (на матеріалі промов І-ї декади твору)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24144/2617-3921.2020.18.178-186

Анотація

Стаття присвячена вивченню власне лінгвістичної сторони стилю промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія». У колах науковців існують суперечливі думки щодо специфіки мови автора «Історії». Одні дослідники схильні вважати, що мова промов тяжіє до класичної, інші ж зараховували Лівія до «срібної» епохи. Ми поставили за мету дослідити окремі аспекти мови та стилю промов першої декади «Історії», а саме їх власне лінгвістичну сторону, – лінгвістичні особливості промов. У науковій літературі відсутнє комплексне наукове вивчення цієї проблеми. Дослідження засвідчує, що мова промов слугує теж вагомим фактором аргументації. В результаті аналізу архаїзми промов поділились на матеріальні та стилістичні, причому, перші значно превалюють. Зустрічаємо у промовах елементи вульгарної латини, неотеризми, не засвідчені у класичній латинській мові. Імовірно, що автор, описуючи події давнини, свідомо вводить поетизацію мови. Особливістю мови є часті синкоповані і неасимільовані форми. В узусі автора «Історії» незначна кількість маловживаних та застарілих слів, тому мова його промов відповідає чотирьом основним вимогам Ціцерона: правильності, ясності, відповідності, пишності. Незважаючи на чистоту і правильність, мову промов через поетичність, часті відхилення від класичної норми, правильніше буде вважати мовою перехідного періоду, що знаменує перехід до «срібної латини».

Ключові слова: риторика, стилістичні особливості, давній Рим, Тіт Лівій, його твір «Історія» (промови твору), лінгвістичні особливості промов.

Посилання

Аннушкин В.И. Зачем нужна риторика? // Рус. речь. – 1988. – № 5. – С. 81–86.

Аннушкин В.И. Первая русская «Риторика». (Из истории риторической мысли). – Москва, 1989. – 63 с.

Античные риторики / Под ред. А.А. Тахо-Годи. – Москва, 1978. – 352 с.

Античные теории язика и стиля. – М.–Л., 1936. – 341 с.

История Римской литературы / Под ред. С.И. Соболевского. – Т. І. –Москва, 1959. – 534 с.

Кузнецова Т.И., Миллер Т.А. Античная эпическая историография: Геродот. Тит Ливий. – Москва, 1984. – 210 с.

Ливий Тит. Нашествие Аннибала. Кн. 21 / Пер. с лат. и объясн. Ф. Зелинского. – Санкт-Петербург, 1914. – 164 с.

Модестов В.И. Лекции по истории римской литературы. Век Августа. – Киев, 1875. – 319 с.

Тэн И. Тит Ливий. Критическое исследование. – Москва, 1900. – 398 с.

Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве / Пер. с лат.: Под ред. М.Л. Гаспарова. – Москва, 1972. – 471 с.

Bernhardy G. Grundriss der Rommischen Literatur. – Halle., 1850. – S. 542–545.

Bruns J. Die Persŏhnlichkeit in der Geschichtsschreibung der Alten. – Kiel., 1897. – 84 s.

Eckert W. De figurarum in Titi Livi ab urbe condita libris usu. – Diss. Vratislaviae, 1911. – 103 p.

Kühnast L. Die Hauptpunkte der Livianischen Syntax. – Berlin, 1871. – 402 s.

Paulys-Wissowa. Real-Encyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. – Stuttgart, 1926. – Bd. 25. – S. 816–852.

Schanz M. Geschichte der Römischen Literatur. – München,1914. – 573 s.

Stacey S.G. Die Entwicklung des livianischen Stiles. – Leipzig, 1896. – 661 s.

Teufel W.S. Geschichte der Römischen Literatur. – Leipzig–Berlin. – Bd. II. –1910. – 349 s.

Titi Livi. Ab urbe condita libri / W. Weissenborn. – M. Müller.lib. I–VI. –Lipsiae., 1910. – 396 s.

Titi Livi. Ab urbe condita libri / W. Weissenborn. – Bd. III. Buch. VI–X.– Berlin, 1876. – 220 s.

##submission.downloads##

Номер

№ 18 (2020): СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Розділ

Мовознавство

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).