Фонетико-графічна асиміляція запозичених лексем мовою-реципієнтом

Анотація

У даній статті розглядаються теоретичні засади засвоєння слів іншомовного походження лексичною системою мови-реципієнта. Метою статті є подання огляду лінгвістичної літератури, що досліджує особливості асиміляції запозичених лексичних одиниць. Актуальність даної проблематики полягає в тому, що деякі аспекти адаптації та нормалізації запозичених лексем у мові-реципієнті є на сьогоднішній день невирішеними. Лексичне запозичення є складним процесом, якого неможливо уникнути у сучасному глобалізованому світі. В результаті цього процесу у мові-реципієнті з’являється нова лексична одиниця. До певного моменту ця одиниця сприймається як чужорідна, оскільки має ознаки слова мови-джерела. Поступово слово починає перетворюватися згідно з правилами мови-реципієнта. Ці перетворення відбуваються на всіх рівнях мови: фонетичному, орфографічному, граматичному та семантичному. Кожне запозичене слово має можливість повністю адаптуватися у системі мові-реципієнта. Однак на практиці часто цей рівень засвоєння є лише частковим. На початковому етапі відбуваються фонетичні зміни. Вимова запозиченого слова пристосовується до вимови слів мови-реципієнта. Відбуваються також суттєві графічні зміни, оскільки найчастіше мови користуються різними графічними системами. Оскільки у даній статті нас цікавлять саме фонетичні та графічні зміни, ми детальніше зупинимось на особливостях фонетико-графічної асиміляції запозичених слів. Відсутність чітких та уніфікованих норм щодо передачі матеріальної форми запозичених лексичних одиниць призводить до зростання кількості варіантів передачі нових лексем з різних мов. Вирішення цієї проблеми є особливо актуальним на сьогоднішньому етапі, коли українська мова вступає у прямі, безпосередні контакти з багатьма мовами світу.

Ключові слова: фонетична адаптація, іншомовне слово, процес запозичення, прототип, укорінення, фонетичні субституції.