Сучасні дослідження з іноземної філології

Specifying the assessment of translators’ professional competences in the curriculum

Томаш Врабель

The article focuses on assessing the professional competences of students majoring in translation and its reflection in the curriculum. Training in translation is, unfortunately, often treated in the same way as teaching a foreign language. The author distinguishes between translation as a professional activity and linguistic (or pedagogical) translation. The latter is only used in the process of studying foreign languages as a way of practising linguistic patterns and constructions. This paper specifies the requirements that translators-to be have to master during their studies. Special attention is paid to the errors caused by poor mastery of translator’s competences. This work describes the skills students have to master to become professional translators. Furthermore, provisional stages of translation are analysed in detail: the pre-translation analysis, the rewording stage, and the post-translation analysis. The author substantiates that even if pre-translation analysis occurs prior to translation, and the post-translation analysis follows it, the activity between these stages is not a linear sequence. Translation is a creative process and elements of one stage can occur at other stages in case a text segment is reinterpreted or needs further analysis / explanation. The mastery of translation can be checked both orally and in written form as a kind of ongoing monitoring and intermediate control. However, the main kind of class activity is written translation done at home and its discussion in the group. It is suggested that knowledge of thematic vocabulary, though obligatory, cannot serve the ground for giving a student a higher mark unlike insufficient or lack of thematic vocabulary knowledge that can lower the mark. The conclusion is drawn that students’ professional skills are to be assessed comprehensively based on the translation of a coherent text.

Keywords: curriculum, professional competences, pedagogical translation, pre-translation analysis, post-translation analysis, ongoing monitoring, intermediate control.

Належне ставлення до говірок – запорука ефективного викладання рідної мови

Катерина Дудич Лакатош

У подальшій частині роботи хочемо оприлюднити результати анкетування, проведених протягом останніх 10 років, які торкнулися питання щодо ставлення до угорської мови на різних рівнях закарпатської угорськомовної освіти. Дані дають відомості про те, наскільки реалізувалася на практиці сформульована у навчальній програмі мета та запропонований метод вивчення рідної мови. Опитування, проведені серед учнів та педагогів, засвідчили, що навчальні програми, які відображають нові підходи до викладання рідної мови, а також ознайомчі наукові лекції для педагогів на курсах підвищення кваліфікації дають свій результат: обидві групи відмежовуються від відкрито негативних суджень стосовно різних мовних варіантів та їх носіїв. У ході даного дослідження підтвердилося також те, що засвідчили вже попередні дослідження: особа педагога, його особиста думка стосовно мовних та мовленнєвих явищ формують мовну свідомість його учнів. Також з’ясувалося, що на ставлення школярів впливають не тільки позитивна чи негативна критика або зауваження педагогів. У цьому віці на їх мовлення (так само, як на поведінку, стиль одягу, смаки) значною мірою впливає і формує оточення, друзі або думка, яка пропагується різними друкованими та електронними ЗМІ. Цифри, написані та розказані історії, а також наш власний досвід та спостереження дають підстави стверджувати, що закарпатські угорські педагоги формують мовне ставлення учнів у належному напрямку, однак навіть вони самі не можуть повністю позбутися сформованих і закостенілих за довгі роки звичок, які відбивають стереотипи. На їх поведінку впливають очікування з боку оточення, згідно з якими вчитель повинен говорити «по-панськи». Це підтверджується тим, що попри позитивне або принаймні толерантне ставлення стосовно діалектних явищ у мовленні інших осіб, самі педагоги-респонденти відмежовуються від них. Але бажаної мети, формування відповідного рівня комунікативної компетенції ми можемо досягти тільки тоді, коли ці перешкоджаючі фактори будуть усунуті або принаймні зменшені. Можемо стверджувати, що напрям обраний правильно і педагоги намагаються його втілювати.

Ключові слова: мовне ставлення, діалект, закарпатські школярі, стереотипи.

Самостійна робота як ефективна складова управління навчально-пізнавальною діяльністю у процесі навчання іноземній мові майбутніх фахівців

Надія Кіш

У статті розглянуто самостійну роботу як одну з складових управління навчально-пізнавальною діяльністю майбутніх фахівців вищих навчальних закладів. Зазначено, що ефективність управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів забезпечується організацією самостійної роботи. Відповідно вона передбачає розробку завдань, які відповідають певним вимогам, а саме: мають бути різноманітними за тематикою – охоплювати найрізноманітніші соціально-культурні аспекти та професійно-орієнтовані проблеми. Також забезпечувати реалізацію індивідуального підходу через урахування пізнавальних інтересів студентів. Наприклад, можливість працювати із різноплановими текстами: хтось віддає перевагу публіцистиці, інші науково-популярній тематиці, художній літературі. Визначено компоненти самостійної роботи: цільовий, змістовий, стимуляційно-мотиваційний, організаційно-діяльнісний, контрольно-регуляційний та оціночно-результативний. Розкрито особливості та сутність самостійної роботи. Розкриття сутності самостійної роботи через визначення її компонентів, а також досвід конструювання завдань для самостійної роботи студентів немовних спеціальностей у процесі вивчення ними іноземної мови дозволили сформулювати вимоги до розробки самостійних робіт. Урахування необхідності конструювання різнорівневих завдань для самостійної роботи передбачає обґрунтування структури завдань. Якраз вони спрямовані на діяльність репродуктивного, продуктивного, творчого і дослідницького рівнів. Таким чином, реалізація системи управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів забезпечується через організацію самостійної роботи студентів. Вища школа послідовно, але неминуче переходить від передачі інформації до управління навчально-пізнавальною діяльністю, формування в студентів навичок самостійної роботи. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у ВНЗ, самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових навчальних занять час.

Ключові слова: іноземна мова, навчально-пізнавальна діяльність, самостійна робота, компоненти самостійної роботи, завдання для самостійної роботи, майбутні фахівці.

Формування SOFT SKILLS на основі Business Partner (Пірсон)

Леся Кушмар

Стаття стосується аналізу навчального комплексу Business Partner (Пірсон), що є яскравим прикладом формування soft skills у майбутніх успішних професіоналів, адже останні дослідження ринку праці відображають тенденцію підвищеної зацікавленості працедавців саме до таких навичок. Тому розгляд питання розвитку soft skills у студентів під час опанування дисципліни ІМПС надзвичайно важливе, що зумовлює актуальність дослідження. Для систематичного опису ілюстративного та теоретичного матеріалу стосовно досліджуваної проблематики був застосований описовий метод з прийомами контекстуального аналізу. Метод відбору прикладів дав можливість виявити та систематизувати завдання, що сприяють успішному формуванню soft skills. Єдиного перекладу терміна soft skills на разі не існує, тому найчастіше при перекладі це «м’які», людські або уніфіковані навички (компетенції). Soft skills – соціологічний термін, який відноситься до емоційного інтелекту людини. Це навички, вміння та характеристики, які дозволяють бути успішними у професійній діяльності. До них відносять: лідерські якості та вміння працювати у команді, вміння навчати та проводити переговори, вміння ставити та досягати поставлених цілей, управління часом, цілеспрямованість, презентаційні навички, навички ефективної комунікації, стресостійкість, креативність, творчий підхід до вирішення завдань та аналітичні здібності, тощо. Проте, сталого переліку, як і класифікації soft skills, не існує. Навчальний комплекс Business Partner передбачає модель змішаного навчання і включає найновішу сучасному розвитку економіки тематику й дозволяє успішно формувати наступні soft skills: комплексне багаторівневе вирішення проблем, критичне мислення, креативність в широкому сенсі, уміння управляти людьми, взаємодія з людьми, емоційний інтелект, формування власної думки та прийняття рішень, клієнтоорієнтованість, уміння вести переговори, когнітивна гнучкість розуму. Саме ці навички було визначено на Всесвітньому економічному форумі в Давосі як основні. Успішне формування soft skills на основі Business Partner дозволяє досягати вершин у всіх сферах професійної діяльності людини. Перспектива подальших досліджень передбачає залучення студентів до анкетування з метою виявлення глибини формування soft skills на основі Business Partner.

Ключові слова: soft skills, Business Partner, англійська мова, навички майбутнього, професіонал, іноземна мова за професійним спрямуванням.

Lernen an Hand der literarischen Texte

Olena Kuschnirtschuk

The purpose of this scientific article is to highlight the importance of using the text and working with it as a central component of the educational context of a foreign language, and particularly the importance of working with the text for the formation of language competencies. Literary text is considered as a methodological and didactic tool for learning a foreign language. The importance and necessity of using literary texts in the process of learning a foreign language is explained by a few factors. Literary text is, firstly, a source of linguistic and cultural information about the people whose language is being studied (history, culture, social order, economic and political characteristics, and secondly, a source of knowledge about functioning of the language system and its manifestations during the creation of a literary work.The necessity to use a literary text in foreign language classes is also explained by the fact that working with the text contributes to the formation of worldview, own opinion, helps to develop statements about various situations in a foreign language. Working with the text forms, develops and improves all language competencies, if the text is selected methodically correctly. The main criteria for selecting a text for a foreign language lesson are compliance with the level of knowledge and compliance with the learning objective at a particular stage. Each literary text is in fact an inexhaustible source of information, and it is the teacher whose main responsibility is to teach a student how to extract, analyze and be able to use this information for discussion. Work on any literary text must be thoroughly thought through and logically planned. At the initial stage of learning a foreign language, one of the best literary genres is a fairy tale, which involves imagery, abstraction and teaching. It is particularly interesting to elaborate on a fairy tale, the content of which carries information about the national-linguistic picture of the world. Based on the selected fairy tale, just as on any other literary text, a number of practical tasks are offered, which are recommended to be performed in foreign language classes before, during and after getting acquainted with the content of the text. This type of activity allows you to reveal the creative potential of students, encouraging them to think creatively and comprehend the hidden content. Therefore, the reading aspect, through which we learn both the language and culture of another people, should be given special attention in the educational process.

Keywords: foreign language classes, work with text, language competencies.

The notion of communicative competence in the context of foreign language learning

Вікторія Леган

The article is devoted to the coverage and analysis of the views of foreign and domestic scholars and the main provisions of competence as a structural component of foreign language communicative competence. The essence of communicative concepts in the context of mastering foreign languages is revealed. The analysis and comparison of the structure and definition of communicative competence between researches is carried out. The article describes the concept of "communicative competence", as well as its structure. The species proposed by both foreign and domestic researchers are highlighted. An analysis of the concept of "communication strategy". The structure and concept of foreign language communicative competence as a set of knowledge, skills and abilities used during professional activity are analyzed. This aspect is also taken into account for self-education and development in this case of future professionals. The main purpose of learning foreign languages is to master foreign speech activity. In the process of learning foreign languages, it is important to be aware of the difference between such concepts as language (sign system), speech (the process of communication through language) and speech activity (unity of language and speech). Components of communicative competence include the ability to understand and overcome communication barriers. These barriers can arise, for example, in the absence of understanding of the communication situation due to different views, visions (social, political, religious, professional). In addition, there is still a great need for the study of professionally-oriented foreign language communication, because it is the basis in the process of interaction with future professionals. The relevance of the research topic is determined by the fact that the development of modern society, networking and cross-border cooperation is increasingly dependent on knowledge of foreign languages. As a result, foreign language communication and cooperation between different countries of the world requires updating and significant changes in methods and approaches to learning foreign languages.

Keywords: communicative competence, components, structure, functions, strategies, foreign language communication.

Деякі особливості методики викладання перекладу в полікультурному середовищі

Алла Ляшина

Актуальність статті зумовлена необхідністю нових підходів до навчання усного перекладу. Характерною ознакою сучасного суспільного розвитку є глобалізація. Культурна глобалізація сприяє розширенню міжкультурного спілкування. Міжкультурна співпраця повинна сприяти взаєморозумінню між народами шляхом створення умов для довіри, діалогу та миру. Глобалізація знань неможлива без перекладу. Саме переклад дає змогу транслювати знання з однієї культури в іншу. Роль перекладача у цьому процесі надзвичайно важлива. У статті розглядається використання методу рольової гри як невід’ємної частини сучасних технологій навчання, який забезпечує оволодіння нормами мовної культури, як засіб активізації професійних компетенцій майбутніх фахівців у галузі перекладу. Матеріалом дослідження слугував метод рольової гри у процесі підготовки перекладачів. Методика дослідження полягає в комплексному застосуванні різних методів: теоретичного, емпіричного, статистичного та методу моделювання. На наш погляд, цей метод, який дає змогу студентам перебувати в ситуації міжкультурної взаємодії, максимально наближеної до реальності, є одним з найефективнішим у методиці навчання усному перекладу. Для забезпечення автентичності ситуації міжкультурної взаємодії на перший план виходить метод рольової гри. Навчальні рольові ситуації створюють мотивацію для здійснення професійних компетенцій усного перекладача. Проведене нами дослідження показало високу ефективність методу рольової гри при навчанні усному перекладу. Результати дослідження дали змогу зробити такі теоретичні узагальнення: рольова гра підвищує мотивацію студентів, розвиває мислення, пам’ять та уяву, дає змогу використовувати мову в різних аспектах, зрозуміти тонкощі комунікації, полегшує входження студента у фахову діяльність перекладача.

Ключові слова: технологія навчання, рольова гра, перекладач, міжкультурна комунікація, перекладацькі компетенції, екстралінгвістичні фактори.

Лейтмотиви роману «Погляд Медузи» Сільві Жермен

Наталія Баняс

У запропонованій статті розглядається роман «Погляд Медузи» Сільві Жермен – один із ключових творів письменниці, яка належить до найбільш знакових у сучасній французькій літературі. Як і в усіх її попередніх романах та в більшості подальших, у цьому ключовим елементом літературної гри є функціонування різних лейтмотивів. Головною ж особливістю функціонування лейтмотивів у романі «Погляд Медузи» є як адаптація поширеного мотиву Горгони, так і увиразнення дитячого світу дитини (дівчинки). Стосовно творчості Сільві Жермен можемо говорити про «лейтмотивну свідомість» як щось виокремлене й самодостатнє, оскільки саме в структурі лейтмотивів думка розвивається певною мірою незалежно. В обраному романі спостерігається логічна фіналізація лейтмотивів очей, Бога, сну, тіла та ін., які зустрічаються в усіх попередніх творах Сільві Жермен та в більшості подальших. Мотив Горгони є дуже характерним для французької літератури, в контексті якої роман «Погляд Медузи» сприймається діалогічно. Поетика погляду Медузи у романі тягне за собою величезну традицію змістових трансформацій, є однією з модифікацій великого мотиву світової літератури. Тож лейтмотив погляду Медузи можна розглядати в контексті всієї французької літератури, фактично він і стає лейтмотивом лише в цьому контексті. Гастон Башляр розглядав погляд Медузи, як своєрідний комплекс, представлений у французькій літературі. На його думку, комплексом Медузи були перейняті твори Проспера Меріме, Жана Лескюра, Еліаса Льоннрота, Пьєра Емманюєля, Гюїсманса та ін. Характерним змістом комплексу Медузи у французькій літературі стає скам’яніння. Ненависний людожер у романі Сільві Жермен також скам’янів під поглядом маленької Люсі.

Ключові слова: лейтмотив, очі, Бог, тіло, сон.

Toni Morrison’s Sula: queering binaries, uniting traditions

Oksana Lutsyshyna

This article analyzes Toni Morrison’s novel Sula from the point of view of feminist theory and queer theory. The novel inspired a lot of debates between scholars, who looked at various aspects of the novel, such as its complex web of relationships between and within genders, its take on race, and its exploration of female sexuality. While the term “lesbian” literature does not seem to fit the novel, the scholars agreed on the term “queer” literature. It can be explained by the fact that Sula depicts intense and existentially significant relationships between women, but without the sexual dimension. The article’s use of queer theory enables the researcher to view the novel, as well as the protagonist, within the queer continuum rather than through the binding approach of fixed gender and sexual identities that were not necessarily typical in African American communities. The article turns to the African religions references in Sula, such as the beliefs of the Yoruba people, encoded by Toni Morrison in particular Sula herself being an embodiment of Aje, the spirit of female power. We can see that Toni Morrison also skillfully employs the Western tradition, and this is what makes Sula so complex and so prone to be analyzed with the help of queer theory – the binaries in this text are not fixed and open to interpretation. Though the African matrix is not directly related to queer theory, it is a part of the meaning of the text. The author also turns to the European medieval tradition of “misrule.” All these identities only lock black womanhood in. Paradoxically, a black woman’s safe space, the shelter of her stability is rooted in fluidity – perhaps, alluding to the waters and the river gods and spirits of the African ancestors whom Toni Morrison summons to this world. The world that in its Western dimension appears to be “misruled,” “carnavalesque” and “upside down” – it all depends from what angle to look at. The article concludes that the novel, and the character of Sula, strives to dismantle the biases of white feminism, as well as the epistemological binaries of and western discourse.

Keywords: feminist, queer, race, identity, compulsory heterosexuality, Yoruba tradition, Aje, epistemological binary.

Incorporation of traditional African artifacts in selected works by Loïs Mailou Jones as a reflection of historical identity

Lucia Rusinková

This paper deals with the analysis of selected works of Loïs Mailou Jones, a prominent visual artist of Harlem Renaissance. The key element determining the selection of particular works was the presence of African tribal art features in these paintings. The intention was to prove that the mentioned artifacts became a tool for the artist that enabled her to reflect upon the unequal position of African Americans within society, their identity, as well as upon the heritage of the ancestral Africa. Thus, the two works selected for the analysis are Les Fetiches and Two Faiths, produced in the late 1930s and the early 1940s respectively. The main reason the paper focuses on this topic is frequent absence of visual art of Harlem Renaissance in publications dedicated to Modern art. Similarly, the visual art of Harlem Renaissance has never been met with the same level of appreciation as literature or music representative of this era. Yet, it is not the intention to trace reasons why it is so; instead, the paper aims to provide a contribution to this often overlooked topic. It is important to say that the paper approaches the theme of visual art not from the perspective of art theory. Instead, the analysis relies on historical context and the philosophical tendencies of the first decades of the 20th century that enabled the artist to approach the notion of identity from a unique angle. To describe the methodology being used, it is a combination of a descriptive method related to observation of formal aspects of paintings, yet, these features are interpreted within the already mentioned historical context. The focus is therefore more on the paintings’ meaning, traceable connotations, rather than on the artistry itself. The contribution of the paper thus resides in in-depth analysis of the two works within the framework of Harlem Renaissance, Négritude movement and affiliated philosophical strands of the first decades of the 20th century with the accent on the use of indigenous African artifacts. Moreover, the paper may be also useful to readers interested in frequently unheeded topic of visual art of Harlem Renaissance.

Keywords: identity, Harlem Renaissance, artifact, religion, masks, heritage.

The Meeting of the Postmodern and Metamodern in the Characters of Ali Smith´s Autumn

Eva Simková

This article introduces theories and methodologies of metamodernism and postmodernism. This article applies each of these methodologies to the main characters in Ali Smith´s Autumn (2016). The aim of this article is to prove that each of her main characters in Autumn (2016) personifies one of the two movements. Thus, this article is meant to serve as a reflection of the decline of postmodernism and the rise of postmillennial sensibility in its contemporary literary production. This article compares and contrasts the main characters of Autumn (2016). Firstly, it provides information about postmodernism and introduces the opinions of various scholars on its decline. It also presents individual takes on the fate of postmodernism and why those scholars advocate its decline. This article further presents the rise of a new postmillennial sensibility. This article focuses mainly on the movement of neoromantic metamodernism. Neoromantic metamodernism has its roots in the works of Timotheus Vermeulen and Robin van den Akker in cultural studies. From there, it has been surging into various spheres of art, including literature. This article analyses its presence in Scottish regional literature, precisely in Ali Smith´s Autumn (2016). Finally, it offers a conclusion of the representation of the two literary movements – postmodernism and metamodernism in the main characters of Ali Smith´s Autumn (2016).

Keywords: Ali Smith, postmillennial sensibility, metamodernism, postmodernism, Scottish literature, character analysis.

Дискурсивний потенціал власного імені на межі міфологічного та релігійного світоглядів

Олена Горенко

У статті розглядається специфіка синтезу міфологічного і релігійного типів мислення на початковому етапі формування дискурсивного потенціалу власного імені у апокрифічній та клерикальній літературах. У текстах раннього християнства ще відчуваються впливи попереднього язичницького світосприйняття. Однак, на цій багатошаровій культурній основі визріває нове відношення до власних імен у більш системній, ієрархічній інтерпретації. Таким чином апробуються різні варіанти психологічно обґрунтованого, достатньо органічного заміщення попередньої моделі свідомості. Поступово ієрархічний підхід до імен стає традицією. Звичайно, що найбільші магічні властивості мало ім’я Бога. Шанобливе ставлення до магії Імені Божого у офіційних релігійних текстах сприяло появі його різноманітних інтерпретацій. Естафета піднесеного сприйняття імені Божого передається і наступним століттям. У клерикальних і літературних текстах Середньовіччя існує багато посилань на такі дива, котрі, між іншим, не сприймалися як дива, а вважалися цілком достовірними фактами. Певна увага приділяється також і відомим українським легендам про створення світу, в яких відчувається вплив гностико-богомільського вчення про світобудову. У цих зразках духовної творчості народу спостерігається внутрішнє визнання непоборності світотворчої сили Господа, який є Володарем імені. А значить лише Його іменем тільки й можна творити світ. Знайомство з апокрифічною літературою дозволяє дійти висновку, що власне ім'я можна розглядати не лише як складник і похідну, а й як найпростішу, навіть базову структуру світорозуміння, котра має свою онтологічну та епістемологічну складову.

Ключові слова: власне ім’я, апокрифічна література, клерикальна література, ієрархічна інтерпретація, гностичний, онтологічний, епістемологічний, концепт.

Linguocultural approach to the study of lexical semantics

Myroslava Fabian

Contemporary linguistics is characterized by the growing interest in the study of lexical semantics. In this respect of primary importance is the in-depth analysis of the system and structural organization of modern English vocabulary. In the globalization period the most perceptible changes in the life of a person, his/her everyday and social activities etc. take place in the language’s vocabulary, i.e. lexis. The latter possesses a variety of verbal means to transfer, reveal, and even alter the existing ones, replacing them by the newly created words together with their meanings. Like any other language, English has its unique system and structure, and also elements, which are hierarchically placed in its semantic space. Both role and place of words are of great significance, and help establish various relationships between the words belonging to a definite group as well as other elements within the language system under research. Complex analysis of lexico-semantic specificity of words makes it possible to deeper study the most essential features of corresponding national cultures. The present paper deals with linguocultural approach to the study of lexical semantics. Lexicographical sources of modern English serve as a means of collecting, analyzing and classifying the obtained language material. English is best and to the fullest extent represented in the dictionaries, especially explanatory ones. On the material of monosemantic adjectives denoting the property of being happy, close links between language and culture, peculiarities of their expressions as well as their verbalization means have been revealed. 19 monosemantic adjectives have been studied, their common and distinctive features determined, their semantic specificity and ways of emotive lexis’ fragment verbalization revealed. On the basis of the conducted research, both semantic and communicative essence of being happy, its expression and functioning peculiarities in English have been determined and described. Keywords: lexical semantics, language vocabulary, culture, system and structure, semantic space, dictionary, common and distinctive features, monosemantic adjectives, linguocultural approach.

Deutsche Phraseologismen, die das Singleleben bezeichnen

Ольга Гвоздяк

The linguocultural worldview is clearly manifested in gender-marked phraseologisms. Phraseology is a most effective means for representing the national specificity of a language. The article is devoted to the problem of actualization of the gender component of phraseological units semantics in modern German. The aimof the research is to study phraseological units with the concept “a single man/woman”. The given work characterizes conceptual markers actualized in phraseological units of the German language, taking into consideration the influence of cultural, historical and biological factors on theconcept content. Gender stereotypes that have an impact on the formation of the concept “a single man/woman” in German was found out by means of the survey. On the basis of the phraseological fund the author has traced representation of the sphere “way of life”, namely “a single man/woman” from the point of view of the gender linguistics. The reinterpretation of the forms of life in German phraseological field has been emphasized in the article. As a result of the investigation it was discovered that verbalization of the stereotyped national ideas about the way of life of single people is not gender-neutral. The formation of gender stereotypes is influenced by various factors. The main of them include social and economic conditions, psychobiological characteristics of a person, and value orientations.The analysis of the language material certifies that traditional patriarchal views on the woman’ place in society, the tradition to attribute lots of negative feminine qualities to women and unwillingness of them to live according to old traditions in many cases causes the choice of a way of life. Based on the culturally meaningful content and connotations of German phraseological units, an attempt has been made to explain universal and specific features of the concept “a single man/woman”.

Keywords: German language discourse, concept, phraseological unit, gender, “a single man/woman, linguistic and cultural aspect.

Фонетико-графічна асиміляція запозичених лексем мовою-реципієнтом

Еріка Есенова

У даній статті розглядаються теоретичні засади засвоєння слів іншомовного походження лексичною системою мови-реципієнта. Метою статті є подання огляду лінгвістичної літератури, що досліджує особливості асиміляції запозичених лексичних одиниць. Актуальність даної проблематики полягає в тому, що деякі аспекти адаптації та нормалізації запозичених лексем у мові-реципієнті є на сьогоднішній день невирішеними. Лексичне запозичення є складним процесом, якого неможливо уникнути у сучасному глобалізованому світі. В результаті цього процесу у мові-реципієнті з’являється нова лексична одиниця. До певного моменту ця одиниця сприймається як чужорідна, оскільки має ознаки слова мови-джерела. Поступово слово починає перетворюватися згідно з правилами мови-реципієнта. Ці перетворення відбуваються на всіх рівнях мови: фонетичному, орфографічному, граматичному та семантичному. Кожне запозичене слово має можливість повністю адаптуватися у системі мові-реципієнта. Однак на практиці часто цей рівень засвоєння є лише частковим. На початковому етапі відбуваються фонетичні зміни. Вимова запозиченого слова пристосовується до вимови слів мови-реципієнта. Відбуваються також суттєві графічні зміни, оскільки найчастіше мови користуються різними графічними системами. Оскільки у даній статті нас цікавлять саме фонетичні та графічні зміни, ми детальніше зупинимось на особливостях фонетико-графічної асиміляції запозичених слів. Відсутність чітких та уніфікованих норм щодо передачі матеріальної форми запозичених лексичних одиниць призводить до зростання кількості варіантів передачі нових лексем з різних мов. Вирішення цієї проблеми є особливо актуальним на сьогоднішньому етапі, коли українська мова вступає у прямі, безпосередні контакти з багатьма мовами світу.

Ключові слова: фонетична адаптація, іншомовне слово, процес запозичення, прототип, укорінення, фонетичні субституції.

Англійські категоріальні пасивні конструкції в синхронії та діахронії

Валентина Жук

Проблема пасивного стану в англійській мові привертає увагу лінгвістів на протязі довгого періоду часу. Об’єктом дослідження є одиниці різних рівнів мови, які використовуються для передачі значення пасивності в англійській мові. Мета роботи полягає в структуруванні функціонально семантичного поля пасивності в англійській мові, в вивченні пасивних конструкцій в історичній ретроспективі протягом всього ново англійського періоду, а також у виявленні функцій пасиву в текстах різних типів дискурсу. Різні аспекти цієї категорії досить добре вивчені, проте багато моментів, як і раніше залишаються предметом наукової дискусії. Складність розкриття значення пасиву складається в неоднорідності його семантики, для розуміння якого необхідний облік різних мовних рівнів. Мовні засоби різних рівнів, які виражають одне значення, є пов'язаними певними відносинами, завдяки яким утворюються функціонально-семантичні поля. У нашій роботі дослідженню піддається функціонально семантична категорія пасивності, яка репрезентується не тільки морфологічними, а й лексико-семантичними засобами. Пасивність же розглядається нами як заставне значення, при якому процесуальний ознака привноситься ззовні. У своїй роботі ми звертаємося до структурування функціонально-семантичного поля пасивності в сучасній англійській мові, яке має свій центр і периферію. В результаті аналізу частотності вживання категоріальних засобів вираження пасивності в сучасній англійській мові кінця XX – початку ХХІ ст. нами були отримані дані, які свідчать, що пряма пасивна конструкція становить 54,08% від загального числа прикладів категоріальних засобів вираження пасивності в сучасній англійській мові кінця XX – початку XXІ ст., за рахунок збільшення кількості інших типів пасивних конструкцій; кількість прямих пасивних конструкцій зменшилася, але вони як і раніше є самими частотними. Таким чином, в ході нашого дослідження, виявлено, що всі типи пасивних конструкцій категоріальних засобів вираження пасивності виявилися досить рухливими. Необхідно також підкреслити, що в ранній ново англійській мові зустрічаються категоріальні пасивні конструкції всіх типів, це свідчить про вже сформовані пасивні конструкції в зазначений період. Крім того, динаміка змін по тимчасовим відрізкам підтверджує зростання частотності вживання пасивних конструкцій до кінця XIX – початку XX ст. В англійській літературі кінця XX – початку ХХІ ст. навпаки спостерігається яскраво виражена і досить чітко реалізується тенденція до зниження частки пасиву в дієслівній системі. Також отримані дані представлені в вигляді таблиці 1 (необхідно нагадати, що зазначені числові дані – це відношення кількості прикладів до числа проаналізованих сторінок). Отримані результати дозволяють нам говорити про зміни, що відбулися в системі категоріальних засобів вираження пасивності.

Ключові слова: історичний період, пасивність, прийменниковий тип, суб'єктно-предикативний тип, безособовий тип, післялог.

Лексичний код жанру літератури жахів у світлі сучасних перекладознавчих розвідок

Андріана Іванова

Стаття присвячена дослідженню лексичних особливостей жанру літератури жахів у сучасних перекладознавчих студіях. Окреслено функціонування лексичного коду в межах жанру літеру тари жахів, а також виокремлено поняття жанротвірного регістру, елементи якого об’єднуються в концептуальні групи. Трьома головними концептами, що мовно об’єктивуються у творах жанру, є концепти СМЕРТЬ, ЖАХ, ОГИДА. Концепт СМЕРТЬ реалізується за допомогою когнітеми тварини, що пророчать смерть та когнітеми мертве тіло; концепт ЖАХ мовно об’єктивується когнітемами захоронення й фізична слабкість; концепт ОГИДА – когнітемами скалічене й понівечене людське тіло та його органи й кров. Метою цієї статті є виокремлення домінантних перекладацьких стратегій у відтворенні мовної об’єктивації згаданих вище концептів. Концепти являють собою частину мовленнєво-розумової діяльності, яка уможливлює трансляцію вже накопиченого знання в принципово нову ситуацію. Лексичний код жанру нерозривно пов'язаний з предметно-логічним, тематичним, емоційним, образним, сюжетно-композиційним та ідейним рівнями. Текст перекладу переносить концепт у нове середовище і залежно від образних функцій та асоціативних зв’язків, які він породжує, зберігає або змінює свій образний код. Романи жахів апелюють до емоційного складника, адже викликають незліченну кількість емоцій у підсвідомості читача. Емотивна спрямованість досліджуваного жанру диктована і його естетичною функцією, фокусованою на завданні розважити реципієнта. Категоризуючись, емоції утворюють на ментальному рівні свідомості емоційну концептосферу, компонентами якої є емоційні концепти. Багатогранність, образна і смислова насиченість, а також лінгвальна своєрідність концепту реалізується за допомогою когнітем, які розширюють межі концепту в художньому творі. Наявність сукупності когнітем дозволяє говорити про структуру концепту як цілісного, реконструйованого в процесі лінгвокогнітивного аналізу утворення.

Ключові слова: перекладацька стратегія, відтворення жанрових особливостей, когнітема, концептуальна група, жанротвірний регістр, художній переклад.

Просодія территоріальних діалектів США

Наталія Коваль

Це дослідження присвячене вивченню інтонаційного оформлення регіонально маркованого тексту. У фокусі уваги даного дослідження знаходиться американський варіант англійської мови (АмА). Незважаючи на великий експериментально фонетичний матеріал, накопичений в області дослідження територіальної диференціації вимови в США, інтонаційні особливості регіональних діалектів залишаються поки недостатньо освітленими. Таким чином, актуальність дослідження обумовлюється необхідністю комплексного вивчення всіх інтонаційних параметрів, що характеризують мову носіїв територіальних діалектів АмА. Мовна ситуація в США характеризується наявністю явища «диглосії». Термін «диглосія» позначає вживання в одному і тому ж мовному колективі як літературної норми, так і її варіантів, діалектів, а також взаємодію діалектів однієї і тієї ж мови між собою в мові індивіда. Для території Сполучених Штатів Америки характерна унікальна мовна ситуація, яка дає можливість вивчення регіональної варіативності АмА, і тому вона привертає увагу численних дослідників. Проведений акустичний експеримент дозволив автору розробити класифікацію територіальних діалектів американського варіанту мови. За основу цієї класифікації був узятий інтонаційний критерій (відмінності у синтагматичному членуванні речення, показників мінімального, максимального та середнього значень ЧОТ (частота основного тону), діапазоні звучання та дистрибуції термінальних тонів). Згідно даним критерієм регіональні діалекти американського варіанту англійської мови поділяються на п'ять основних типів: Північний; Північно-Східний; Середньо-Західний; західний; Південний. Як видно з наведеної вище класифікації, ступінь варіювання, інтонаційних параметрів вище по осі Північ – Південь, ніж по осі Захід – Схід. Це підтверджує теорію Девіда Кристала про те, що початковий поділ поселень на Південні та Північно-Східні впливає і на стан сучасних територіальних діалектів США. Таким чином, можна зробити висновок про те, що мова носіїв територіальних діалектів в АмА характеризується більшою варіативністю на сегментному рівні в порівнянні з супрасегментних. Найбільш показовим інтонаційним параметром з'явився частотний діапазон, який звужується в міру просування з Півдня на Північ, а в Західних та Середньо-Західних діалектах займає проміжне положення.

Ключові слова: електронно-акустичний аналіз, регіональна вимова, мелодика, інтонація, частота основного тону (ЧОТ), інтенсивність, темп, синтагма.

Wortbildende und semantische Besonderheiten der deutschen Adjektive mit Halbpräfixen

Myroslava Ladtschenko

The formation of derivatives with the help of semi-affixes is one of the productive ways of German word-formation. Word-formation with semi-affixes is one of the most controversial issues in German linguistics. Nouns and adjectives are formed with the help of semi-affixes. Semi-affixes present a special type of affixes formed from certain words that have lost their independent lexical meaning. They are also referred to as "affixoids", a synonymous term. Accordingly, semi-prefixes or prefixoids and semi-suffixes or suffixoids are further distinguished. Therefore, derivatives with semi-affixes are mainly regarded as derived words, not complex. However, some linguists refer to these formations as complex words. Semi-prefixes are formed from independent words that may become prefixes. By joining noun or adjective bases, they partially lose their semantics, while acquiring a generalizing meaning. Most of the studied adjectives are creative and expressive, with transferred meanings. A number of lexical units have an emotionally reinforcing meaning, so their use is marked by certain features. In most cases, the positive meanings of adjectives are amplified. There are cases when semi-prefixes have negative semantics, which occurs mainly in colloquial language. Most adjectives are used only in colloquial language. Adjectives of literary German, in addition to the main meaning, in spoken German acquire transferred meanings.

Keywords: vocabulary, derivatives, complex words, hybrid formations, genetic analyses, colloquial speech, emotional meaning.

Functional features of the modern foreign publicistic interview

Антоніна Марковська

The article is devoted to the disclosure of the concepts "functional pragmatic linguistics", "functional style" and highlighting their important features. It has been revealed, that an interdisciplinary approach to the text as the instrument and product of cognitive-communicative activity that takes place in the process of reality reflection by the cognition subjects is becoming more relevant. The text is considered not only as a study material but also as its subject. The discourse of interviewer’s and respondent’s real conversations leads to the emergence of a specific interview, characterized by semantic unity, communicative importance, and performs a number of functions. The peculiarities of the functions of a journalistic interview, depending on the situation, communicative tasks and pragmatic purpose of its authors, are analyzed on the material of the modern English and German-language press. Specific interview functions – informing and influencing – have been identified and characterized. The requirement to influence the mass reader creates such a specific feature of modern journalistic text as its expressive nature, and the requirement for the speed of information transmission and its socially importance creates such a feature as neutrality or standard. Standardization is manifested in the selection of stylistic means of different levels: lexical, morphological, syntactic, figurative, graphic, which are typical for the texts of this type. The expressiveness of the stylistic means makes it possible to convey the emotional, connotative, and evaluative aspect of the events and facts reflected in the press. The importance of dialectical unity of standard and expression in the texts of modern foreign language press interviews is emphasized. It is revealed that it is caused not only by the need to convey certain information to the mass reader, but also by the author’s need to achieve a certain pragmatic effect or end goal, which leads to a change in the social activity of the addressee.

Keywords: functional pragmalinguistics, functional style, denotative function, expressiveness, emotionality, standard.

Semantics of the verbs with the middle degree of polysemy denoting conflict actions in modern English

Oksana Myhalets

Linguists around the world hold the opinion that nowadays lexical semantics is the most productive basis for all-round studying linguistic content without which the definite language system can’t be adequately presented in general. Semantics is defined as the study of words and their meanings. The growing interest to the study of the language units in the semantically united group can be explained by the fact that only carefully collected and classified language material allows to solve a range of the most important issues. That is why the present article deals with the study of the group of verbs with the middle degree of polysemy denoting conflict actions which occupy a significant place in the system of the English language. Conflict actions are classified by types and forms of expression, but most clearly their versatility is revealed through their formalized research. By means of the formalized lexical semanticsʼ analysis methodology their qualitative and quantitative characteristics have been disclosed. Besides, both common and distinctive features of the units’ semantics under study have been revealed. On this basis lexical semantics of the verbs denoting conflict actions as well as their seme stock in modern English have been highlighted. The semantic analysis of the verbs with the middle degree of polysemy denoting conflict actions in modern English gives reason to consider the lexis fragment under study as a definite semantic structure, the elements of which are placed hierarchically in their various relationships with both each other and other words. In its turn, the conflict actions based on the opposing goals, interests, types of people’s behavior and social groups, accompanied by negative psychological manifestations, are worth studying from psychological, sociological and linguistic aspects. In addition, it is no secret that conflict actions are constant “fellows” of man which accompany a person from the first until the last day of life. Life comprises “everlasting” problems between leader and subordinates, common habitation of people of various characters, interests and views on life. Thus, at this level conflict actions arise that confront us with such phenomena as terror, strike, war, controversy etc. In the process of our complex lexico-semantic analysis, we have found common (to make (smth.) against smb.; to contend in, for, with or against smth./smb.; violently; side by side with; to oppose (in smth.); rebelliously; to oppose by contrary operations; to fight for, against; to meet in combat; to engage in battle; to strike; to put an end to; to strive in, with or against smb. or smth.; to throw, to combat, etc.) and distinctive (to break up with smb.; to expose; to urge, to close, to repulse by force of arms; to follow a person or thing; to comply with, to continue; to load or burden with smth.; to tyrannize over, etc.) features of the lexical units in question.

Keywords: lexical semantics, conflict actions, formalized analysis, seme stock, qualitative and quantitative characteristics.

Особливості перекладу реалій з англійської на українську, угорську та російську мови (на матеріалі твору А. Конан-Дойля «Собака Баскервілів»)

Світлана Мишко

В статті розглядаються проблеми перекладу, які через свою творчу природу були нескінченним джерелом наукових дискусій. Одне з таких питань - переклад реалій або слів, пов'язаних з культурою, оскільки крім володіння принаймі двома мовами, перекладачеві потрібні глибокі знання та розуміння історичного походження нації, її культури та традицій. Перекладацькою практикою підтверджено, що при перекладі реалій виникають певні труднощі, але це не означає, що вони не можуть бути перекладені. Ми поділяємо думку перекладознавців, відповідно до якої поняття «реалія» слід відмежувати від поняття «термін». Слід підкреслити, що особливе місце в перекладі реалій займає переклад лакун, які пов'язані з відсутністю або наявністю самої реалії в культурі того чи іншого народу. Лакуни навіть називали білими плямами на семантичній мапі мові. Метою дослідження є аналіз літератури, присвяченої перекладу реалій та виявлення подібностей та відмінностей перекладу реалій з англійської на українську, угорську та російську мови, пов'язаних із відмінностями культур носіїв мови (на матеріалі твору А. Конан-Дойля «Собака Баскервілів»). Відповідно до мети в роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які забезпечили цілісний підхід до вирішення проблеми, а саме: методи критичного аналізу та синтезу, описовий, порівняння, аналогії та узагальнення. Теоретичні рамки нашого дослідження базуються на таксономії перекладацьких операцій К.Кінги. Автори приходять до висновку, що прекладач на українську мову обирає перекладацькі трансформаціїї більш строго дотримуючись теорії. Угорський та російський перекладачі виявляють більшу автономію в перекладі там, де конкретна трансформація не є обов’язковою. Результати, отримані при аналізі перекладу на мови, які належать до різних мовних сімей, можуть представляти певний інтерес для теорії перекладу. Результати дослідження можуть слугувати основою для майбутнього дослідження.

Ключові слова: переклад, транформаційні операції, перекладацькі операції, лексична трансформація, культурні відмінності, культурний термін, реалія, лакуна.

Система особових імен у народних казках Закарпаття

Наталія Нодь

До наймиліших спогадів нашого дитинства належать ті миті, коли на крилах казки ми можемо полетіти у світ уяви. Перечитавши знову ці казки вже як дослідниця, цікаво проаналізувати антропоніми, що в них вживаються. Важливо вивчити мотивацію називання в народних казках, у яких йдеться про минуле угорського народу, адже за допомогою цього можемо детальніше ознайомитися із звичками називання угорського народу. Збиранням закарпатських народних казок займалося багато дослідників. Визначними є збірники Петра Лизанця та Марії Пунько, Ласло Шандора, у яких знаходимо багато типових, створених закарпатськими угорцями народних казок. Особливості антропонімів у народних казках збірника казок «Три золоті стріли» Петра Лизанця ̶ виняткові, відображають закарпатський менталітет, спосіб мислення. Власне, можемо знайти серед них майже усі типи власних назв, проте переважну більшість складають «промовляючі імена», і ймовірно причиною цього є те, що з їхньою допомогою краще розуміємо суть повідомлення казки, не кажучи вже про те, що вони роблять твір барвистішим та радіснішим. Імʼя в народній казці та його значення створює єдність. Імена також можуть мандрувати із однієї казки в іншу. У закарпатських народних казках можна помітити, що традиційні імена постійно повертаються. Їхньою характерною особливістю є те, що вони пояснюють, чому героя звуть так або інакше. У казках, особливо в їхньому початку, фігурують молодь, як правило діти, ще не дорослі особистості. У першу чергу можемо стверджувати те, що й імена закарпатських народних казок підсилюють фіктивне значення казки. По-друге, у казках відображено вживання угорських імен, яке було притаманне 19 століттю. Зустрічаємо також імена, які утворені за допомогою «фантазії». Називання казок, безумовно, є цікавим та вимагає багато уваги. Їхнє дослідження та класифікація є дуже важливим і своєчасним завданням.

Ключові слова: казка, власні імена, категоризація, називання, промовляючі імена.

Особливості переносних значень іменників на позначення зла в сучасних французькій та українській мовах

Галина Онищак

Стаття присвячена зіставному дослідженню переносних значень іменників на позначення зла в сучасних французькій та українській мовах. Міжмовне зіставлення проводиться за допомогою методики формалізованого аналізу лексичної семантики на матеріалі суцільного аналізу лексикографічних джерел. Проведене дослідження дало змогу скласифікувати лексичні одиниці на позначення зла, виявити їхні спільні та відмінні якісні й кількісні характеристики в двох далекоспоріднених мовах. Досліджувані слова займають важливе місце в лексичній системі французької та української мов. Вони віддзеркалюють загальнолюдські поняття та водночас фіксують національно-специфічні ціннісні уявлення французів та українців про світ та їхнє буття в ньому. Семантичний аналіз переносних значень іменників на позначення зла в сучасних французькій та українській мовах показав, що словникові значення слів містять неекспліковану інформацію, безпосередньо пов’язану з особою й навколишнім середовищем, досвідом і специфікою її пізнавальної діяльності. При зіставленні досліджуваних груп лексики у французькій та українській мовах кількісні розходження превалюють над якісними. У досліджуваних мовах уявлення про форми реалізації зла, які вербалізуються переносними значеннями досліджуваних слів, частково збігаються. Таким чином, у обох мовах виділено групи іменників, що позначають психологічні, моральні та соціальні характеристики реалізації зла. Основні культурні відмінності спостерігаємо у ставленні французів та українців до рис характеру людини та обставин реалізації зла. Такі відмонності пояснюються неоднаковим способом пізнання світу, а також побудовою мовної картини світу. На формування досліджуваної лексики впливають як лінгвальні, так і екстралінгвальні чинники. Зміни, які відбуваються у лексичних значеннях іменників на позначення зла у французькій та українській мовах, можна пояснити динамікою цих мов та постійним розвитком їхньої структурної організації.

Ключові слова: переносне значення, формалізований аналіз, лексична семантика, лексична одиниця, якісні та кількісні характеристики, далекоспоріднені мови.

Незаконченное высказывание: к проблеме определения лингвистического статуса

Тетяна Почепецька

Стаття присвячена аналізу проблем що виникають при визначенні лінгвістичного статусу незакінченого висловлювання. Особливої актуальності ці дослідження набули з перенесенням акценту у вивченні мови з її структурної організації на її функціонування. В статті розглядаються принципи організації синтаксичних структур. Дається визначення реченню. Виділяються його основні структурні категорії – предикативність та модальність. Аналізується його семантична структура. Визначаються основні складові, а саме, пропозиція та модус. У дослідженні також запропоновано перелік положень за якими розрізняються речення та висловлювання. Висвітлено теоретичні засади та концепції дослідження висловлювання. Окрему увагу приділено апарату реалізації комунікативних функцій мови, що зумовлює доцільність її моделей і можливість комунікативно - інтенційного варіювання у мовному спілкуванні. В публікації пропонується функціональна модель для інтерпретації і вивчення незакінчених висловлювань. Наголошується на необхідність їх інтерпретації не з точки зору неповноти, а з боку їх власних специфічних структурних властивостей та функцій. В статті також акцентується вагомість фактора адресата при розгляді незакінчених висловлювань.

Ключові слова: лінгвістичний статус, синтаксична структурa, незакінчене висловлювання, речення, предикативність, модальність, семантична структура, пропозиція, модус, комунікативно - інтенційне варіювання, фактор адресата.

Сприйняття північних діалектів україномовними білінгвами

Оксана Присяжнюк

Стаття присвячена вивченню усної діалектно-забарвленої мови британського типу вимови в аспекті її сприйняття. Воно спрямоване на вивчення фонетичних характеристик, що відрізняють акценти північного регіону Англії від вимовної норми, а також на виявлення труднощів сприйняття, викликаних лінгвістичною невідповідністю діалектів літературної норми. Актуальність теми дослідження визначається тим, що для досягнення адекватного взаєморозуміння в зв’язку з варіативністю форм мови в різних діалектах національної мови виникає необхідність вирішення ряду проблем взаємодії лінгвістичних чинників літературної норми та регіональних діалектів в процесі мовної комунікації. Метою статті є виявлення та аналіз характерних рис північних діалектів сучасної Англії, а також визначення глибини сприйняття усного дискурсу носіями орфоепічної норми та україномовними білінгвами в контексті аудіо записів та письмових транскриптов звучащої мови. У корпус для звукового фонетичного дослідження увійшли 6 монологів – оповідань тривалістю звучання близько 9 хвилин. Суть дослідження полягала в дослідженні глибини сприйняття північного діалекту україномовними білінгвами. В результаті фонетичного аналізу англійської усної мови не тільки була підтверджена гіпотеза, що розуміння змісту уривків представляє велику трудність, ніж визначення та характеристика емоцій виражених в тексті, але і виявлено специфічні труднощі процесу сприйняття діалектно–забарвленої мови україномовними білінгвами. Фонетичні відмінності північних діалектів більшою мірою ускладнюють адекватне сприйняття звучащої діалектно–забарвленої мови україномовними білінгвами, а також носіями англійської мови. Було визначено, що відмінності систем голосних в якісній та кількісній відносинах, а також модифікація приголосних звуків у зв’язному мовлення перешкоджають адекватному розумінню сенсу реципієнтами. Таким чином, в дослідженні, проведеному на матеріалі звучащіх текстів, в результаті другого типу аудитивного аналізу було встановлено, що просодія, як складова фонетичного аспекту мови безпосереднім найактивнішим чином впливає на досягнення ефективності комунікації. Адекватне декодування інформації, закладеної в тембральні характеристики висловлювання, дозволяє оптимізувати процес спілкування між мовцями. Крім того, було визначено, що мовна компетенція реципієнтів не впливає на їх здатність інтерпретувати регіонально маркований текст, а саме сприймати емоційну сторону усного дискурсу і розуміти зміст тексту.

Ключові слова: регіональні діалекти, фонетика, вимовна норма, білінгви, міжкультурна комунікація, орфоепічна норма.

Terminological Nomination in English and Ukrainian Dental Terminology

Леся Рогач

The present article deals with the study of structural peculiarities of dental terms in English and Ukrainian. The emergence of new scientific notions raises the requirements for implementation of the nominative function of natural languages. Contemporary dental terminological system is an example of rapid development of a special language. Within the past years, due to the introduction of new technologies and methods of treating patients, the English and Ukrainian dental terminologies have become replenished with new terms. A lot of them have penetrated into the international glossary of dental terminological system, but, due to their specific structural characteristics, in the majority of cases they remain intelligible to the dentists throughout the globe. The relevance of our research is determined by insufficient study of dental terminological system, which, being in constant development, undergoes structural and semantic transformations in order to adapt to the demands of the contemporary world. The comparative approach to the study of term formation is an extremely important aspect of our study. The objective of our investigation is to conduct a comparative analysis of structural means of terminological nomination in English and Ukrainian dental terminological system. The material for the research is represented by the selection of terminological units extracted from contemporary English and Ukrainian dental dictionaries. In our research we focus on morphological and syntactic ways of terminological nomination in modern English and Ukrainian dental terminology. The article is aimed at the study of the types of affixation in the terminology of dentistry of two languages. The investigation of the syntactic method of term formation is carried out by analyzing terminological word-combinations in the studied languages. The obtained results are compared in order to establish dominant tendencies in dental terminology.

Keywords: term, terminological system, morphological way of term formation, syntactic way of term formation, dentistry, affixation, terminological word combination.

Специфіка семного складу іменників на позначення моральності в сучасних українській та англійській мовах

Тетяна Сорока

У статті досліджується семний склад іменників на позначення моральності в сучасних українській та англійській мовах із застосуванням матричного методу. Ідентифіковано вказівки на морально-етичні характеристики в лексикографічних тлумаченнях слів на позначення цінностей в двох мовах. Введено в науковий обіг терміни генералізована сема (ГС) та сема комбінованої функціональності. Розрізнено ГС за типами їхньої функціональності: багатофункціональні, однофункціональні та семи комбінованої функціональності. Визначена здатність сем комбінованої функціональності виступати компонентами лексичних значень слів на позначення цінностей водночас як з найвищим і середнім ступенем полісемії, так і моносемічних. Проаналізовано три типи генералізованих сем щодо їхньої передачі специфіки моральної свідомості і моральної практики суб'єкта в лексичній семантиці досліджуваних аксіономенів. Розкрито діалектичний характер взаємодії моральної свідомості і моральної практики в семантичному просторі досліджуваних мов. Інтерпретація моральної свідомості і моральної практики мовними засобами двох мов потребувала групування словникового і семного складу в межах відповідних матриць. В українській матриці моральна свідомість описується багатофункціональними ГС: “позитивна риса, якість”, “почуття прихильності, доброзичливості”, “втілення чесності, порядності”, “те(ті), що(чим)…”, “гідність”, “моральні принципи, переконання”, “моральний ідеал, справедливість”, “невинність, цнотливість”, “добре ім’я”, “репутація, авторитет”, “поважність” та однофункціональними ГС: “почуття жалю”, “сумління”, “теплі, ніжні почуття”, “почуття подяки”. В англійській матриці моральна свідомість описується багатофункціональними ГС “virginity; celibacy”, “righteousness”, “reputation, standing”, “freedom (from)” та однофункціональною ГС “pudency”. Для розкриття сутності моральної практики використано українські багатофункціональні ГС “ставлення”, “стосунки, відносини”, “зовнішній вияв поваги”, “добрі вчинки, наслідки, результати”, “норми поведінки”, “на честь”, “увага”, “глибока приязнь”, “чулість”, “вияв жалості”, “людинолюбство”, “турбота”, “безкорисливе піклування, нагляд” та однофункціональні ГС “помилування”, “привітність”, “ласка”, “любов до Батьківщини, народу”, “відданість”, “готовність віддячити”, “гостинне приймання”, “героїчні подвиги”. Моральна практика інтерпретована англійськими багатофункціональними ГС “adherence, allegiance”, “favour”, “kindness”, “regard, esteem”, “fairness, frankness”, “obligation”, “correctness”, “propriety, decorum”, “leniency”, “care”, “nobility; magnanimity”, “aid”, “interest(s), concern”, “ability, capacity”, “conduct”, “way (of), manner (of), method”, “veracity”, “simplicity”, “restraint”, “attitude(s)” та однофункціональною ГС “seriousness”. На матеріалі української мови виділено ГС комбінованої функціональності – “властивість/якість за значенням” та “абстрактний іменник до…”. Англійські ГС комбінованої функціональності “quality of”, “act (of), action(s)”, “feeling (of)”, “agreement, conformity” встановлено в семантичній структурі аксіономенів.

Ключові слова: матриця, аксіономен, моральність, генералізована сема, багатофункціональні семи, однофункціональні семи, семи комбінованої функціональності.

Лінгвістичні особливості промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія» (на матеріалі промов І-ї декади твору)

Емілія Швед

Стаття присвячена вивченню власне лінгвістичної сторони стилю промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія». У колах науковців існують суперечливі думки щодо специфіки мови автора «Історії». Одні дослідники схильні вважати, що мова промов тяжіє до класичної, інші ж зараховували Лівія до «срібної» епохи. Ми поставили за мету дослідити окремі аспекти мови та стилю промов першої декади «Історії», а саме їх власне лінгвістичну сторону, – лінгвістичні особливості промов. У науковій літературі відсутнє комплексне наукове вивчення цієї проблеми. Дослідження засвідчує, що мова промов слугує теж вагомим фактором аргументації. В результаті аналізу архаїзми промов поділились на матеріальні та стилістичні, причому, перші значно превалюють. Зустрічаємо у промовах елементи вульгарної латини, неотеризми, не засвідчені у класичній латинській мові. Імовірно, що автор, описуючи події давнини, свідомо вводить поетизацію мови. Особливістю мови є часті синкоповані і неасимільовані форми. В узусі автора «Історії» незначна кількість маловживаних та застарілих слів, тому мова його промов відповідає чотирьом основним вимогам Ціцерона: правильності, ясності, відповідності, пишності. Незважаючи на чистоту і правильність, мову промов через поетичність, часті відхилення від класичної норми, правильніше буде вважати мовою перехідного періоду, що знаменує перехід до «срібної латини».

Ключові слова: риторика, стилістичні особливості, давній Рим, Тіт Лівій, його твір «Історія» (промови твору), лінгвістичні особливості промов.

Gender in British media: homosexuality and masculinity in selected TV series

Filip Šera

The interaction between masculinity and homosexuality is of interest when considering Connell’s structure of gender power relations. Here gay men are considered subordinate to heterosexual ones, thus linking them to femininity. To fight the attributions of femininity, gay men have adopted a wide range of strategies all centred around hyper-masculinity and adherence to upper social classes, which carry the promise of power. The role of media is pivotal in shaping this imagery. It is our aim to analyse two British TV series portraying gay characters in order to uncover the identities, which may shape the perception of viewers. Furthermore, the two series are compared in regard to three aspects: hedonism, effeminacy and promiscuity. The methodology draws from Lacan’s psychoanalytic theory and the feminist film of Laura Mulvey. Due to the constricted nature of TV series, it also includes theory of Marcel Danesi. The outcomes suggest that there is a shift in the portrayal of gay masculinities towards greater conservativism. The comparison also uncovered that promiscuity is still portrayed as widely accepted in the gay community, whereas positions of effeminacy and hedonism have changed. It must be pointed out that such portrayal may be motivated by the presence of the series within heteronormative mainstream media.

Keywords: homosexuality, media, television, masculinity, hegemony, men.

Non-verbal means denoting aggression in Modern English

Оксана Шовак

The paper is devoted to the verbalization of aggressive human states in English texts of fiction. Aggressive states and aggressive behavior of the individual is one of the most important social problems. The question of the relationship between verbal and nonverbal in aggression is complex and multifaceted. It includes such problems as the definition of emotions stimulating aggression, the actual act of aggression and emotional states that arise as a result of an aggressive act. Some of these questions can be answered in the process of linguistic analysis of literary texts. Texts of fiction are a repository of emotional experience of mankind. They reflect the stereotyped ideas of native speakers about the nonverbal manifestation of certain emotions in a given culture, including emotions - components of aggressive states. Verbalizations of emotions in literary texts are much more informative than in living spoken language, because they are a stylized representation of ideas about how an emotion should be expressed. The means of describing aggressive states thus contain information about the emotions that stimulate aggression. It follows that aggression is a physical (including verbal) act, behavior that is stimulated and supported by the emotions of the hostility complex, which, in turn, includes the emotions of anger, disgust and contempt. The next task, solved in the process of research, was to identify lexical and grammatical tools that served to describe the aggressive states of man in English. It was found that the reflection of the emotional state of the speaker in the literary text is carried out through the description of the actual emotional state and through the description of non-verbal and verbal expression of an emotion. The most frequent way to describe emotions was recognized as a lexical description of emotional kines and prosody, which in turn can be explicit and implicit.

Keywords: non-verbal means, aggression, anger; disgust and contempt, gestures, prosody.

Динамічний потенціал семантичного інваріанта і його вплив на процеси термінотворення

Ольга Алієва

У пропонованому дослідженні розглянуто феномен семантичного інваріанта термінологічних одиниць як концептуальну систему. Значущими її рисами є складність структури і особливий характер взаємодії рівнів і компонентів. Динамічний потенціал виступає однією з ключових характеристик функціонування інваріанта в різноманітних семантичних полях. Архітектоніці інваріанта притаманна концептуальна складність. Варіабельність парадигматичних відносин в межах структурних груп виявлено як необхідну передумову існування і розвитку терміноодиниць. Усі ці особливості створюють можливість градуального розвитку конотативної насиченості. Високий ступінь лабільності є характерною ознакою всіх семантичних процесів у структурі інваріанта. Семантичний інваріант розглянуто як єдність лінгвістичних і екстралінгвальних аспектів. Складна концептуальна побудова формує потенціал розвитку полісемічного терміна. Досліджуються особливості функціонування терміна в різних видах фахового дискурсу. Аналізуються процеси і характер змін компонентів інваріантної моделі семантичного ядра. Процес формування окремих термінологічних кластерів, семантичних груп і полів повною мірою залежить від визначальних особливостей інваріанта. Реалізація динамічного потенціалу семантичного інваріанта є джерелом функціонування і еволюції як усієї системи мови, так і окремих терміносистем.

Ключові слова: семантичний диференційний компонент, семантична структура, смисл, конотація, полісемія, термінологічна система, концепт.

Етимологічний шар концепту OLD AGE

Сніжана Голик

Останні десятиліття характеризуються посиленням уваги науковців до проблем старіння та людей похилого віку. Метою аналізу у запропонованій статті є комплексне дослідження концептуалізації старості в англомовній картині світу. У статті представлено результати встановлення передконцептуальних засад OLD AGE шляхом визначення етимону та внутрішньої форми лексеми old age – імені концепту та її синонімів. Актуальність дослідження визначається зверненням до історичного розвитку вербалізованих концептів, що сприяє аналізу мови з точки зору її участі у когнітивній діяльності людини. Визначення етимології ключової лексеми дозволяє зрозуміти послідовність становлення семантичних ознак концепту. Об’єктом розвідки є концепт OLD AGE, вербалізований лексичними одиницями англійської мови. Предмет дослідження – особливості етимологічного розвитку номінативної лексеми old age, її синонімів та прикметника old, а також встановлення асоціацій, релевантних поняттю “старість”. Матеріалом слугували як теоретичні розробки сучасних лінгвістів, присвячені дослідженню етимології концептів та їхньому історичному розвитку, так і етимологічні словники англійської мови. Зроблено висновок про те, що встановлення етимології імені концепту передбачає проведення етимологічного лексикографічного аналізу засобів його мовного вираження. Поняття внутрішньої форми відображає образи та ідеї, які лежать в основі номінації, а внутрішня форма слова нерозривно пов’язана з його етимоном. Це дає змогу вивчити первинний смисл досліджуваних лексем і встановити етимологічний шар концепту. У результаті дослідження зроблено висновок, що етимоном лексеми old age (n) є значення “похилі роки”, в основі якого лежить негативна оцінка, яка, на нашу думку, і визначає внутрішню форму лексеми old age. Визначений етимологічний шар виступає складовою частиною змістового мінімуму концепту. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі поняттєвої складової концепту OLD AGE у різних типах дискурсу. Ключові слова: концепт, структура концепту, етимологічний аналіз, внутрішня форма, етимон, old age. Abstract. Recent years have been characterized by the rise of researchers’ attention to the problems of the elderly and the issues of ageing. The author of the present paper explores the complex and changing conceptualisation of old age and its discourses. The article focuses on the pre-conceptual basis of the concept OLD AGE in the English worldview. Firstly, the survey of the complex research methodology is presented that provides the basis for the research into the nature and structure of the concept as a multifaceted unit. This paper aims at describing the method of etymological analysis and its role in disclosing the primary content of the key lexeme and its synonyms, defining the etymological layer of the concept. The study of the historical development of verbalized concepts encourages not only the analysis of human language, but also the way it promotes cognition and helps understand the development of the concept’s semantic features. It is emphasized that etymological lexicographical analysis of lingual means used to verbalize the concept can disclose the etymon and the inner form of the key lexeme. The notion of the inner form discloses images and ideas taken as the basis of the naming process, which is believed to be closely related to the notion of the etymon. The earliest form (etymon) and historical changes in the semantic structure of the corresponding lexemes constitute preconceptual features of the OLD AGE concept. Furthermore, the direction in the concept development is considered to be determined by the inner form of the concept’s name which can help trace its etymology. According to etymological dictionaries, the lexeme old age dates back to the 14th century with the meaning “period of life of advanced years”. Research results show that the etymon of this lexeme is represented by the meaning “advanced years”, based on the temporal feature when old age is regarded as final of the life stages, thus contributing to its negative stereotypical evaluation. This might define the inner form of the lexeme old age. The findings of the analysis provide implications for further studies of the concept OLD AGE in different types of discourse.

Keywords: concept, the structure of the concept, etymological analysis, inner form, etymon, old age.